повернутись на головну сторінку

Сила — в Зерні

Дід сидів під своїм улюбленим горіхом. На столі перед Знахарем лежало яблуко. Побачивши те яблуко, хлопець зрозумів, що дід і на сьогодні приготував якийсь особливий показовий урок.

— Доброго Вам дня, Діду! Сьогодні, бачу, на мене чекає “яблучний” урок.

— Як ти гадаєш, що найцінніше в цьому яблуці?

— Ви вже говорили, що яблука добре знімають гарячку з тіла при застудах. Тому можна вважати їх добрими помічниками для цілителя.

— Тож відповідай, чому саме так?

— Гадаю, прохолода... Хімічні властивості, аскорбінова кислота...

— Прохолодна Волога супротив Сухого Жару... Взагалі, при різних видах хвороб, які пов’язані із застудами, важливе вологе повітря.

— Щоб легше виходили мокроти?

— Так, тому свіже прохолодне яблуко — добра протидія лихоманці.

— А груша, слива чи мандарин?

— І то добре, та яблуко все ж краще... Тому що прийшло ще з Райських Садів...

— Біблейське, райське яблуко?

— Та все ж не про саме яблуко в нас буде розмова, а про те, що з себе ті яблука представляють!

Дід допитливо глянув на хлопця.

— То що ж це таке є там в яблуці важливіше за свіжу поживну м’якоть?

— Зерно?

— Ось бач, знаєш, а дурника з себе корчиш. Сам розумієш, що вся таємниця — в зернятках. В них же й ключик від комори Сил... В них — задум Творця... Тому ті, хто знають потаємні сторони Світу, дуже бережно та шанобливо ставляться до Зерен...

— З зерен вони черпають сили?

— І сили теж...

— Яким чином, магічно?

— Зовсім просто: вони їх з’їдають! Але не так, як це робиш ти та більшість людей.

— То як же вони це роблять, чи в них якісь інші зуби?

— Скажу так: їхні зуби терплячіші, тому вони довго жують одне зернятко і п’ють Силу з його соків.

— То що ж тут такого особливого? Так багато хто робить!

— А ти сам, мабуть, полюбляєш сидіти на ліжку, жувати бутерброд та дивитись телепрограму? Чи дід не вгадав твоєї “насолоди”?

— Буває й таке. Хіба це не елемент життєвого щастя?

— Я не засуджую такого “щастя”, але той, хто полює за Силою, насолоду знаходить в бездоганності... Не “жере”, а добре прожовує зернятко та смакує ним одним, може, хвилин зо п’ять!.. Вся увага — в зернятку… В зернятку, а не в телепрограмі! Тому те зернятко стає його частиною. А ще й Мудрості прибавиться!

— Хто довго жує, той довго живе?

— І довго, і розумно, відповідально!..

— Ви ж, Діду, казали, що мудрість заходить до нас через ноги?

— Через ноги та кістки! Щоб терпляче пережовувати їжу — потрібні терпіння та самодисципліна. А терпіння — то доріжка до Мудрості!

— Ось тобі й маєш! От тобі дідова наука! Ходи більше пішки та довго пережовуй їжу — і станеш мудрецем! От дива!

— А ти не став дідові театру! Спробуй, і зрозумієш, що не так це й легко, як ти думаєш! Але як би театрально ти тут не “викрутасив”, все ж говориш істину: багато ходи ніжками та добре пережовуй їжу — і будеш довго та мудро жити. В прогулянках ти харчуєшся враженнями. До речі, це слово походить від слова “вразити”. А під час доброго пережовування допомагаєш тілу мати цінну матеріальну  основу. Та ще й приєднуєшся до Царства!

— До якого царства, Діду?

— А тут, синку, вибачай! До цих таємниць ти ще поки не доріс.

— Чому так? Я ж хочу знати якомога більше інформації.

— Підеш по ниточці, а назад не повернешся... Це тобі як Мухомора з’їсти замість Опенька... Небезпечно, синку! Слабенькі ще твої ніжки та твій шлунок! Отож бо ходи якомога більше та жуй якнайдовше!

— А коли вже ніжки мої стануть міцними, ви мені про те Царство повідаєте?

— Коли прийде час, тоді й повідаю, а поки запитуй щось простіше.

— Добре, питання “на засипку”: чи можна вилікуватись од застуди всього одним яблуком?

— Дивлячись, наскільки бездоганно ти його використаєш. Якщо все зробити бездоганно, то можна й оздоровитись лише одним яблуком.

— І в чому саме та бездоганність полягає?

— Перша умова: час, коли з’їсти яблуко. Друга умова: добре його розжувати, про що ми тільки-но вели мову. Третя умова: ретельно та уважно ввібрати в себе силу Зерняток.

— І виздоровієш?

— Зерно дасть стільки Сил, скільки тобі необхідно буде для того, щоб повернути добрий стан здоров’я. Почнеш здоровішати... Поступово! Це тобі не “чарівна паличка”, якою махнув, та й маєш силу. Яблуко дасть тобі Напрямок. Напрямок до Здоров’я. Тепер зрозумів?

— Ніби так.

— Треба бути вже досить сильним, щоб допомогти собі лише одним яблуком. Тому ти таку дідову науку  не використовуй в практиці, адже скоро матимеш лікувальну практику, чи не так?

— З наступного року буде й практика.

— От і кажу тобі, що користуйся тими методиками, в яких певен, але про дідову науку не забувай! Прийде час, і ти це оціниш! Глибше зрозумієш і впевнишся у дідовій правоті...

— Та я й не певен в тих методиках, яким нас навчають в інституті...

— То ти що, навіть не розпізнаєш три форми захворювання?

— Що то за форми, ану розкажіть!

— Розвиток, критична форма та “відступ” до одужання чи то до хронічної форми... Розвиток захворювання супроводжується погіршенням стану здоров’я. Що тут перш за все потрібно? Спокій, тиша, чисте приміщення та добрі умови. До всього цього — очистка: не їсти багато, але багато пити, бажано запарених трав’яних чаїв, щоб винести з тіла бруд та отруту, вивести нечисту силу... Та головне — це мало їсти, а то й узагалі нічого не їсти, особливо коли цього й не хочеться. До появи апетиту... Апетит, синку, це сигнал про те, що критична форма минула, і що організм прагне здоров’я!

Тіло вже знає, що йому потрібно для оздоровлення та для боротьби з нечистою в собі силою, і потребує Ліків. От тепер і слід дати тілу живу, чисту Силу! В нашому випадку — яблуко, спочатку м’якоть, потім — зернятка... Такий підхід швидко лікуватиме людину, вертатиме її до здорового діяльного життя...

— Або ж переведе хворобу в хронічну форму!

— Якщо не вивести всю нечисту силу та недостатньо внести Живої. В такому разі хвороба зачаїться.

— А що робити, коли дуже висока температура тіла? Це ж небезпечно!

— Люди розтирають тіло розчином оцту в прохолодній воді, або ж кутають в мокре простирадло та добре вкривають ковдрою. Холодний компрес на чоло... Добре випити чай з ромашки чи з запареною калиною... Та є ще одна хитра штучка! Ти де просушуєш прання, коли живеш в Києві?

— На балконі.

— Коли вносиш його в кімнату, відчуваєш свіжість та силу, що йде від нього?

— Мабуть, це відчує кожний.

— То і є Сила! Вона й буде добрим рятівником тому, хто лежить в гарячці. Потрібно взяти два махрових рушники та вивісити на подвір’ї чи на балконі. Потім одного занести і покласти біля голови хворого. Через кожні півгодини треба їх міняти місцями. Один буде віддавати хворому Силу Свіжості, а другий наповнюватись цією Силою... Чим частіше їх міняти місцями, тим скоріше наш хворий одужає! Тим скоріш втече нечиста сила...

— А чи не краще відкрити вікно чи балконні двері?

— І нагородити заслаблого запаленням легенів! Запам’ятай: ослаблу людину треба вберігати від холодних протягів та від переохолодження ніг! Волога — добре, коли в міру. А коли її забагато — то може страшно нашкодити. Все, що надміру — те є отрута. Я тобі вже це казав. Та дивись, не треба переїсти і яблук, а то буде отруєння... Не ганяйся за Силою, її не взяти силоміць!.. Краще прагни до Мудрості, в ній — Терпіння та Міра... Вона дає Достаток...

— То чого ж ви самі так багато про Силу говорите!

— Сила — необхідна на перших порах. Тільки з Силою й можна подолати Шлях до Мудрості. Без сили той Шлях не пройдеш. Але ж і надмірно “бавитись” полюванням за Силами — то є самогубство, бо вона хитра, сама спихне тебе в Прірву, тільки п’ятки мелькнуть...

Так що думай, будь обережним!

продовження книги  *  школа Діда Сергія