повернутись на головну сторінку

Пошук Самого Себе  

— Діду, а як ви ставитесь до обряду хрещення?

— Так, як і до своєї Матері та до Батька; ми не вибираємо собі батьків, не вибираємо і традиційної віри. Батьки мої хрещені, хрещений і я в православній Церкві. Чи можу я не поважати рішення чи волю Батьків? Чи міг я не поважати традиції та не хрестити своїх дітей? Ні, не міг: повага традиції є необхідністю.

— Але саме Ви як ставитесь до цього обряду?

— Християнство — це Душа епохи Риб. Христос намалював на піску Рибу, і перших апостолів вибрав саме з рибалок… Чи може не поважати Минуле той, хто прагне в Майбутнє?

Моя бабуся, що прожила довге та праведне життя, постійно працюючи на землиці, глибоко вірила в Бога-Христа і постійно відвідувала церкву в сусідньому селі, в десяти кілометрах від її хати...

— А Ви самі відвідуєте церкву?

— Для бесіди з Богом не обов’язково бути в церкві, достатньо займатися будівництвом Храму Божого у своєму серці.

— Виконувати Заповіді?

— Бути Щирим та Чесним, шанувати Божі творіння...

— Але для інших людей це виглядає досить дивно: вірити в Бога та не відвідувати церкву.

— Ходити в церкву “заради інших”, щоб “гарно виглядати” — чи це не лицемірство? Як і молитва, мовлена в голос, не буде почута Богом; про це ти знайдеш в Біблії.

— Ви говорите, що можна бути віруючим і не відвідувати церкву?

— Діло, синку, не в тому, де розташований твій вівтар, адже перша заповідь — не сотвори кумира. Бог — в душі людини, в її серці. Хрестячись, ми пересікаємо лінії в душі, де присутній Він: завжди…  Більшого я тобі наразі не скажу: ти, та й багато інших, не зможуть цього поки що збагнути…

— Чому Ви так думаєте?

— Рано малесенькій дитині давати в руки Книжку: спочатку треба навчити розрізняти Літери, тож починають з Азбуки. Справжня Істина — “ріже слух”... Від неї повіває “холодком”, а тобі це ще шкідливо: ти молодий, не пізнав ще Тепла Кохання, тому і передчасний для тебе дотик до тонкого Холоду Розуму… Бо  станеш подібним до Кая з казки “Снігова Королева”. Та коли одружишся, виховаєш дітей, достатньо підготуєш їх до Життя, тоді й прийде час викупатись в холодному Водоспаді Істини…

Тепло — це Бог на початку, а Холод — це Бог в кінці...

Холодний дотик “Дами з косою”...

Дід поринув у думки, і учень не хотів порушувати тишу. Приємно потріскували дрова в багатті і розносили свою тонку мелодію по всій вечірній долині.

— Ще тому, синку, треба шукати Храм Божий в собі, що саме особистий, індивідуальний пошук творить з нас Людей і виділяє зі стада. Чому мудрий Учитель наставляє мовчанням або протилежною відповіддю? — Тому що таким чином думка того, хто запитує, повертається додому, і запитуючий задумується, не отримавши “готовенького”... Він вчиться полювати, замість того, щоб випросити чи вкрасти собі їжу. Він шукає відповідь сам, а це робить його свідомою особистістю!..

Радість Свідомої Дії — ось що рухає людину до Знання. В цьому — секрет Старців… Сергій Радонежський, Серафим Саровський, Григорій Сковорода — приклади великої внутрішньої Свідомості. Їхнє Життя — це постійна праця, але праця не рабська, а свідома, цільна, самопроявлена! Не треба весь час писати розумні книги, не треба весь час проповідувати, треба працювати!.. Свідомо працювати, і це стане подвигом кожного прожитого нами моменту: ось така тобі Таємниця Таємниць...

Тому і кажу тобі: шукай відповідь у собі!

Не поспішай вклонятися авторитетам, і не думай, що хтось кращий за тебе… Ніхто не кращий за тебе, але не дай Боже подумати, що ти — кращий за іншого!

Всі ми рівні в Світі — кожен виконує своє завдання на цій планеті...

“Весь мир — театр,

в нем женщины, мужчины — все актеры;

у каждого свои есть выходы, уходы,

и каждый в нем свою играет роль...”

Шекспір...

Я, синку, далекий від критиканства, як і від байдужих та порожніх похвал. Пам’ятаєш, як дон Хуан говорить про смирення?

— Про різницю між смиренням Воїна та смиренням жебрака?

— Смирення Воїна — це свідоме прийняття Правил, Законів Життя... Смирення жебрака — захисна підсвідома реакція: слабкий характером та жебрак рятує себе таким чином від смерті. А от смиренний Воїн прийняттям жорстких ситуацій демонструє повагу до інших, рівність з ними у світі та готовність виконувати будь-які обов’язки, які покладає на нього Доля… Воїн знає те, що він насправді нічого не знає...

— Як мудрець?

— Так, але як на мене, Воїн — чесніший за Мудреця. Мудрець боїться життя і ховає свої страхи за ширмою чудернацьких висловів та ілюзорних мудрувань… “Дурне серце розуміє життя краще, ніж розум”, — кажуть люди.

Воїн — живе!.. Він прагне боротися — і за себе, і за того, кого він любить... Вірніше, за того, хто вірить в нього та любить його...

У вечірніх сутінках рознеслась знайома багатьом пісня...

“Їхав, їхав козак містом,

Під копитом камінь тріснув…”

З вуст Старого Цілителя це пролунало так чуттєво та зворушливо для юного студента, що він аж завмер, вслухаючись у голос свого Вчителя.

Закінчивши пісню, дід знову неочікувано швидко став “самим собою” і продовжив розмову.

— Не уподоблюйся, синку, хаосу сьогодення, а інколи прислухайся до старих народних пісень: яка могутня в них Любов та Воля до життя!

Велике чудо, що в душах простих трударів прихована така Могутня Сила Супротиву! Вони захищали свої Домівки… Дім — це другий Храм Божий після Серця. Ось де Душа! — Там, де тяжко! А тепер?.. Також по-своєму тяжко, але ж і дрібниць сила-силенна...

Сльози, синку, — це ще не ознака слабкості. Воїни також іноді омивають щоки сльозами... Пихатість і високомірність — зовсім не ознака сили. Скромність в поведінці — передує Славі… Яка ж людина різноманітна! — То плаче, то сміється... Яка в цьому загадка… Сміх і Сльози, Любов і Ненависть...

— Я згадав сльозу на оці, вирізьблену на березовій паличці. З чим може бути пов’язаний такий мій “витвір”?

— Це частина твоєї душі... І це добре: хто не вміє співчувати та жаліти — не має сліз… Сльоза — це Жива Перлина нашої душі… Сльози вміють оживляти. Пам’ятаєш казку, де сльоза закоханого юнака звільнила від чарів красуню-наречену? Ніколи не заважай людям плакати...

Сльози — це сповідь, очищення Душі. Тому стає легше, коли людина поплаче...

— Я знаю...

Юнак ще не знав того, що попереду, через декілька десятків років, у 2022-му, і на долю його покоління прийде Грім війни,.. окопи, танки та бронетранспортери, зруйновані війною будинки, за якими смерть людей… Чоловіків, жінок, дітей, бабусь і дідусів... Кров з ран та бліді обличчя тих, кого покидає тепло життя... Такі Долі людські…

Дід знав, що таке СЛЬОЗИ…

А Юнак мав ще те пізнати…

Пізнати те, що приніс на Нашу Землю «східний сусід»…

(Кінцівка глави редагована 24.07.22)

продовження книги  *  школа Діда Сергія