повернутись на головну сторінку

Магічна Фізика 

— Діду, а чи можна мені занотовувати все те, що Ви мені розповідаєте? Чи не є це особливою таємницею?

— Пригадай нашу вчорашню розмову; ефект з’їденого яблука. Розповсюдження будь-якої інформації саме по собі не несе небезпеки: для використання інформації потрібна сила, а ще — цілеспрямованість. Чи багато є сильних та цілеспрямованих людей? Магія, синку, сама себе захищає: хто Їй не потрібен, той чи не почує інформацію, чи постраждає за свою надмірну зацікавленість...

— Чи існує небезпека, що сильний та цілеспрямований використає інформацію на зло іншим?

— Про яке зло ти говориш? Нерозумні дії перш за все покарають його самого, “заманивши” в свої пастки, з яких вихід майже неможливий.

— Майже?

— Шанс є у того, хто усвідомить та вирішить змінити себе. Тільки невіглас рубає гілку, на якій сидить.

— Все ж такі існують. Багато хто намагається спричинити зло іншим.

— Так, таких багато, але падають вони на голови тих, хто, розкривши рота, дивився, як вони різали гілки, на яких самі ж сиділи! Я вже казав тобі, що Жертва та Кат нерозривно пов’язані...

— То Ви дозволяєте мені записувати зміст наших розмов?

— Я зобов’язаний відповідати. Ти ж — роби з інформацією все, що вважаєш за потрібне. Адже Істина завжди ховається між рядками, і далеко не кожен може її там розгледіти...

При уважному підході до уроків ти міг би вже сприйняти основи Магічної Фізики, але ти женешся за “об’ємом” інформації і не зупиняєшся, щоб навести лад у тому, що вже в тебе є. А упорядкування — один із важливих методів руху до Знань.

Подорожуючий Шляхом періодично робить зупинку, набирається свіжих сил, «підганяє» спорядження, і тільки після цього рухається далі...

— Про яку “магічну фізику” Ви кажете, діду?

— Вона, як на мене, не стільки магічна, скільки справжня Фізика, але відрізняється від “класичної” більш глибоким підходом. Це наука майбутнього. Це з’єднання “видимого” та “невидимого”, Живої та Мертвої Сили, і спостереження взаємодії двох основ Світу — Неба та Землі...

Задум, синку, це Каркас. Його очима не побачиш, але він існує. Так статевий зв’язок не показує чоловіку й жінці їхньої майбутньої дитини, зачатої в певний момент. Але проходить час, і Каркас нарощує на себе Субстанцію. Дев’ять місяців — і бачимо результат: Пречудове Немовля...

— Магічна фізика тісно пов’язана з біологією?

— Біофізика — це та ж Магічна Фізика, синку. У Фізиці майбутнього знайдуть своє місце універсальні Закони, які можуть бути використані в усіх сферах життя — від підмітання підлоги до мандрівки в часі та просторі…

— І Ви про це знаєте?

— Дещо знаю...

— І так спокійно про це кажете?

— По-твоєму, я повинен кричати на всі боки? Та й чи хтось питає? Це ти так думаєш по молодості, що життєва активність довкола на першому місці. Всьому свій час; ти запитуєш, я відповідаю. Отже, час повідати Магічну Фізику вже прийшов...

— Ви зробили мені честь приймати від Вас уроки Магічної Фізики?

— Сам Бог послав мені тебе. Я знав, що ти таємно конспектував мої розповіді, і ні краплі цьому не суперечу. Знання потрібні людям... Знаю, що ти маєш талант передавати знання — твій Сатурн в третьому будинку. Я сумніваюсь, що ти довго будеш лікувати, але не сумніваюсь, що бути своєрідним репортером для тебе буде більш ніж природно та корисно. Жага до знань в тобі для цього достатньо сильна, але ось терпіння та послідовності поки малувато... Випадковостей не існує — ти є той, хто дослухає… Адже, в чому ти вже мав шанс впевнитись, дід не любить недоробок. “Взявся за гуж, не кажи, що не дуж...” Я намагаюсь більш просто та зрозуміло викладати Знання, щоб не надавати штучної величі своїй “персоні”...

Відповіді лежать поряд із Запитаннями, і те, що ми, люди, не бачимо їх, — це наша біда, ми лінуємось думати, що робимо, думати, що відчуваємо та думати, що думаємо!

Чи будуть цікаві мої уроки тобі?

Думаю, що так.

Чи вони зрозумілі? Якщо не поспішати та добряче обдумувати кожний урок, то, без сумніву, складності не виникнуть...

Складності розуміння; але складності досягнення заповнять твоє життя до країв!

Будь готовим підтвердити своє прагнення до Знань!

Слава Богу, старий Дід навчився з’єднувати Велике та Мале, тому ти не будеш відчувати себе “невартим” Шляху; для мене це дуже важливо.

Всі ми однаково рівні в цьому Світі...

Не згоден?

Причина твоєї незгоди у тому, що плутаєш рівність з розвитком: Сонце постійне, хоча гріє в різний час доби по-різному!

Усі ми рівні у своїй початковій природі, тільки старт у часі в кожного різний...

Один вже пройшов свій перший кілометр дистанції по Життю, другий — тільки на старті, а третій — підходить до Фінішу, до Воріт...

“Ти є Те”, — кажуть індуси. Ти є те, про що ти думаєш в цей момент життя. Як ти думаєш про себе в момент, так ти і демонструєш себе зовнішньому світові, а він, у свою чергу, відповідає тобі згідно з твоїми запитами...

Дід помовчав, підкинув дров у багаття, розлив по горнятках трав’яний чай та продовжив.

— Розмовляти з тобою про тонкий світ поки що зарано, тому будь терплячим — всьому свій час. Я сам бажав би якомога швидше звільнитись від тягаря Знань, але не маю права поспішати. Перед усім я маю відповісти на твої питання з медичних проблем, і цим задовольнити твій запит: як зцілювати людей.

— Чому Ви кажете “звільнитись”? Хіба знання — це тягар?

— Як не дивно для тебе, але це так...

Накопичуючи досвід та знання, ми робимо себе важкими, наче з великим та тяжким портфелем на спині чи кам’яною грудкою на голові замість шапки. Тим більше це важко, коли старішаєш та не спроможний використовувати знання з потрібною швидкістю. Вони ображаються, що не використовуються на всю потужність, і за це починають з’їдати свого господаря…

Небезпечна річ — нереалізовані знання!.. Тому і кажуть, що Майстер зобов’язаний знайти Учня... Щоб легше було на старості, щоб вільно піти...

— Але ж вам ще рано помирати, діду!

— Я не про смерть, мій друже. Я про новий шлях. Не такий я і старий, та й зовсім не старий, синку… Скоро я залишу це місце, але не життя. Мене чекають!..

— Хто і де Вас чекає, діду?

— Дід взяв тут все, що було йому потрібно. Знання і Досвід, дай Боже, приймеш ти. А наше з Дружиною — далеко...

— А як же доньки Ваші?

— Та ж в них — своє життя. Та і провідувати будемо...

— Куди ж Ви підете?

Дід лукаво посміхнувся та багатозначно мовив:   

— В Життя... з ЖИТТЯ — в ЖИТТЯ...

продовження книги  *  школа Діда Сергія