повернутись на головну сторінку
повернутись на головну сторінку
Суд Честі
Приємно, дуже приємно їздити з дідом на риболовлю. Лісове озеро розташоване далеко, і тому для такої подорожі дід іноді використовує свій всюдихід — автомобіль. Не так часто це буває, адже дід зазвичай віддає перевагу ходінню пішки.
Чому тоді він має автомобіль? — запитаєте Ви. Дід любить спілкуватись з металом, і, за його словами, автомобіль — це метал, який дихає життям; дружба зі стихією Металу і Землі...
— Я аналізував нашу вчорашню розмову і наважуюсь задати вам ще одне запитання. Як ведуть себе Воїни з тими, хто їх обдурив?
— Перед усім знай, що обдурити Воїна майже неможливо, якщо той справді Воїн. Чому? Тому що досвідчений Воїн ніколи і нікому повністю не довіряє. Щоб ти знову не розтлумачив мої слова навпаки, скажу: Воїн знає, що нічого абсолютного немає. Та навіть будучи впевненим у чомусь, він зоставляє певний об’єм простору для непередбачуваного.
Обдурити, синку, можливо тільки того, хто обдурив себе сам ще раніше, будучи цілковито впевненим в майбутньому…
Воїн постійно вивчає Життя: воно завжди для нього нове та загадкове, і ніколи він не скаже собі: “Я все знаю”. Він каже: “Я знаю, що я практично нічого не знаю, але я хочу жити та пізнавати Світ!”.
Тому Воїн ніяк не може бути обдуреним...
— Де ж тут щирість? Хіба це щиро — нікому не довіряти?
— Воїн довіряє, синку. Він довіряє, але ніколи не піддається “гіпнозу” цієї довіри. Він не стає ментально сліпим. Довірившись повністю чому-небудь — ризикуєш стати залежним від сторонніх осіб чи то обставин, подібно як раб… Воїн не буває рабом. Воїн і Раб — це два різних полюси відношення до Світу. Перемогти в собі Раба — найтяжча та найважливіша битва Воїна духу…
— Добре, нехай так. Але якщо хто-небудь не виконав свою обіцянку, як з такими вчинить Воїн?
— Якщо хто-небудь не виконав обіцянки перед Воїном, останній чинить по Кодексу Воїна, творячи Суд честі.
— Що це за “суд”?
— Це знають Воїни... Поки я можу тобі це описати тільки в образах, у вигляді “картинки”.
Дивись: Воїн не виконав обіцянки. Він стає перед тим, перед ким “схибив”, і пояснює сутність справи, приводячи аргументи в свій захист. Якщо інший вважає його аргументи переконливими, то кладе праву руку свою на ліве плече винуватого і цим знімає його провину. Якщо ж вони не переконливі, він просто йде, залишаючи останнього на його власний осуд, забираючи з собою його честь, подібно до того, як “чорт” забирає душу того, хто йому її “продав”...
З цього моменту той, хто “схибив”, уже не Воїн... Він вже Раб. Він Раб того, хто забрав з собою його честь, хто його не звільнив, поклавши руку на плече…
І все це відбувається тільки віч-на-віч!
Тому досвідчений Воїн не поспішає позбутися честі, даючи порожні обіцянки. Він цінує честь свого слова, честь своїх рішень...
І так — у всьому. Не тільки з людьми, але й з усією природою Речей та Сил...
продовження книги * до головної * школа Діда Сергія
