Звіробій

В Царстві Звіробою

Шляхом, що охоплює з обох боків невелике озерце, йдуть двоє — наші знайомі: Знахар та його допитливий учень.

— Сьогодні ти маєш засвоїти правила знайомства зі світом Рослин. Тому зараз ми вирушимо на пошуки Володаря, який нам і розповість найнеобхідніше...

— Володаря?

— Звіробою — Володаря усіх лікарських рослин нашого краю. Прозірника, як його звали наші пращури.

— Та навіщо ж його шукати, адже він тут росте на кожному клаптику землі.

— Ти сам маєш відчути ту рослинку, яка бажає з тобою говорити.

— Тоді я виберу ось той кущик.

Хлопець вказав на великий кущ Звіробою на одному з пагорбів.

— Сьогодні тобі вирішувати, — мовив дід, і вони взяли курс на вибраний хлопцем кущ.

Підійшовши до рослини, дід та хлопець сіли біля неї.

— Перш за все, хлопче, ти маєш знати, що рослинки такі ж живі, як і ми з тобою, і вміють спілкуватися зі Світом. Тільки мова в них особлива... Завдання для Знахаря — засвоїти їхню мову. Тому той, хто прагне з ними товаришувати, перш за все повинен ставитись до них як до друзів, а то й ще поважніше, як до Вчителя!.. Царство Рослин може навчити багато чому! Чи не так, Володарю?

— А чому володарем є саме Звіробій, а не інша рослина?

— Для мене Володарем є Звіробій, а для тебе може бути й будь-яка інша рослина. Час мені дав збагнути, що найкращі для Сили та Оздоровлення — це Звіробій-Прозірник та його подружка Материнка-Душиця. Іншими рослинами я користуюсь значно менше... Раніше я використовував багато лікарських трав. Та чим більше досвіду, тим простіше та могутніше знаряддя в руках у Знахаря...

— Інші рослини слабші?

— Ні, всі вони сильні. Кожна рослинка має свою, особливу Силу. І Характерник має свою Силу, Знахар — свою травичку... Чи то декілька трав...

— Чому саме так, Діду?

— Ти що, вже забув, що з травками треба товаришувати? Чи ти сам здатен мати багацько вірних друзів?

— Та хіба це так важко?

— Вірних друзів не буває багато... Як і рослин для доброго Знахаря. Це мій досвід про те каже... Я впевнився в цьому за своє некоротке життя...

— Добре, то що ж я маю робити з цим кущиком?

— Що підказує серце, те й роби. Я певен, тобі подобається якась рослинка більше, ніж усі інші. Я, коли хочу потоваришувати з рослинкою, прошу в неї, щоб не образилась, коли я зірву з неї листочок чи квіточку. Місце “ранки” змочу слиною. Для чого? Для того, щоб твоя Сила загоїла ранку, яку ти заподіяв власноруч. Потім, добре пережувавши листочок чи квіточку, я ковтаю той дарунок від Царства Рослин.

— І що це вам дає?

— Постійний зв’язок! Якщо свідомо з’їси частинку рослини — пов’яжеш себе з нею невидимими нитками: частинка душі рослини стає твоєю частинкою. Але робити це треба свідомо та з добрим настроєм! І тоді на будь-якій відстані ти матимеш з нею зв’язок, матимеш змогу користуватись послугами спорідненої з тобою рослинки. Якщо, звісно, рослинка погодиться з тобою товаришувати.

— А що, може й не погодитись?

— Може не тільки не допомогти, а й нашкодити тобі!

— І коли таке буває?

— Коли маєш користолюбний задум... Коли знайомишся нещиро, заздалегідь знаючи свою користь від знайомства...

— І навіть коли з метою оздоровлення?

— Це залежатиме від мотивів. Якщо оздоровлюєш заради нагороди, то стережись! Тому що то вже буде Магія Нечистої Сили... Доки ти сильніший — рослинка тобі слугуватиме, але як тільки заслабнеш — вона все припам’ятає!.. Якщо оздоровлюєш від щирого серця, задля самого Шляху Життя — небезпеки не буде, як і шкоди від Царства Рослин.

— Навіть від мухомора?

— Якщо добре товаришуєш з рослинами та впевнений в їхній вірності, то й від мухомора не буде лиха. Щирість — це наймогутніший Захист!

— А ще що мені слід знати про рослини?

— Треба дякувати їм за допомогу.

— І як це робиться?

— Потрібно завжди берегти рослинки, будь-які рослинки! Від травинки до могутнього дуба. Я величаю Звіробій Володарем, і є за що. Він дійсно має могутню цілющу Силу! То й подумай, що б робив ти, якби був хорошим та справедливим правителем і довідався про те, що ображають твою людину? Або ж твого молодшого братика?

— Я б став на захист скривджених.

— Так діє і Володар Рослин. Якби я без поваги ставився хоча б до однієї рослинки, то не товаришував би зі мною Звіробій! Тепер ти розумієш, про що я тобі кажу?

— Але ж інші травники не дотримуються таких правил і лікують людей.

— Та чи мають вони добрі стійкі результати?

— Мають, Діду, мають...

— Не товаришуючи з Рослинами, використовувати їх Силу — це Магія Насилля. Дійсно, більш сильний може використовувати в своїх цілях слабшого, та чи надовго? Я тобі не раджу цьому навчатись, тим паче йти таким шляхом по Життю!.. Це не тільки небезпечно, а ще й безглуздо... То таке було колись... Майбутнє — за Угодою... Магію Договору, Силу Угоди — ось що ти мусиш в собі виплекати!

— Епоха Водолія?

— Так, Епоха Партнерства, Братства на основах Довіри та Домовленості. Епоха пізнання Символів...

Ти кажеш, “лікують”. Та ти подивись: на книжкових поличках — море рецептів! Але ж кількість хворих не зменшується, а збільшується! Без товаришування та угоди з Рослиною не може бути стійкого оздоровлення, ось в чому я певен!

— Але ж хоч трішечки користі буде?

— Тільки в “матеріалах”. Ти поміркуй: коли на будмайданчик привезли будівельний матеріал, це ще не означає, що будинок зведено, чи не так? До матеріалів треба додати Силу та Майстрів! Хімічні речовини в рослині — це будівельні матеріали, а Життєва Сила — то майстри-будівельники. Рецепти лікарів та ліки в аптеках — лише будівельні матеріали. Потрібно пам’ятати, що вони не завжди можуть допомогти...

— Потрібна жива Сила?

— Так, необхідна підтримка з боку Живої Душі Рослини, тоді буде все так, як годиться. В старі часи Знахарі знали, як лікувати. А сьогодні нахапалися вершків та й вбачають себе “Цілителями”... Усі пишуть книги, всі ведуть “школи”, всі все знають, а того не відають, що перш ніж зайти в дім, треба постукати, витерти бруд з взуття та спитати дозволу ввійти!..

— То ті книжкові рецепти не допоможуть?

— Ні, є й в них певна користь. Та лише тоді, коли не ворогуєш зі Світом. Але ж для більшості людей Світ — то ворог... І трави для таких не є товаришами...

— Чому ви так думаєте, Діду?

— Подивись на винищені ліси, на забруднені ріки та озера, на занедбані сади та поля, на порізану ножиками кору дерев, на ялинки, що після свят валяються на вулицях та у сміттєвих баках... То все тихі сльози Царства Рослин... Так людина паплюжить Матінку-Природу...

— І рослини образились на нас усіх?

— Ні, вони чеснотніші за нас. Справедливіші... Вони ображаються на тих, хто ображає їх. Та на такому фоні “боротьби з Природою” навіть той, хто, не допомагаючи, лише утримується від завдавання шкоди, — для них вже Добра Істота!..

— Навіть бездіяльність деяких людей для них є благою?

— Так, адже у цьому разі їхня бездіяльність — це дія стримування в собі агресивного та бездумного винищення Природи. Чи не так, Друже Прозірнику?

— Він вам відповідає?

— Авжеж.

— І як він це робить?

— Якщо погоджується, то я відчуваю приплив сил. Але якщо після запитання щось тисне, пригнічує, то це говорить про його незгоду зі мною чи з моїми словами.

— А я зможу так спілкуватися з рослиною?

— Спробуй — дізнаєшся. Але не зараз. Ми — в царстві Прозірника і говоримо тепер про нього, тому він використовує мою мову, щоб відповідати на твої запитання.

— То це не ви, а він відповідав мені весь цей час?

— Мені легко було нести тобі відповіді, тому я й упевнений, що говорив не я, а Він...

— Ця легкість завжди є критерієм правдивості?

— Так, завжди... Якщо щось проходить легко — це означає, що Сутність погоджується з нами, і ми не робимо нічого всупереч Матінці Природі.

— Як найдоцільніше використовувати рослини для оздоровлення?

— Та я ж уже казав тобі, хлопче! Потоваришуй з ними, не ображай їх, і вони тобі все самі розкажуть!

— Усе можна пізнати в бесідах із сутностями? І в це я маю вірити?

— Я тобі не “маніпулятор” ідеями, і кажу те, що чую!

— То тоді взагалі навіщо мені будуть потрібні вказівки із книг?

— Та вони й непотрібні тому, хто чує Світ! Адже “Мысль изреченная есть ложь”, — казали мудрі. Істина або в мовчанні, або поміж Двох полюсів... В книгах багато особистого, авторського, а насправді все набагато простіше...

— Та чи є якісь особливості у збиранні та приготуванні ліків з трав?

— Знову ти за своє! В рослин же й запитуй! Вони тобі скажуть, що твій настрій більш важливий, аніж час чи якась певна пора... І на те вони мусять погодитись! Тож запитуй у тих сутностей, силу яких бажаєш використовувати. Вони тобі все й розкажуть...

Хоча дещо я таки повинен тобі порадити:

Висушені в тіні трави зберігай в сухому темному місці в полотняних мішечках, бажано викроєних та зшитих твоїми руками.

При заварюванні трави чаї не слід пити тоді, коли вони вже зовсім вихололи; пий їх теплими. При повторному використанні заварки є Матеріал, та нема Сили. І це відноситься до будь-якої страви! Пам’ятай! Декілька раз нагрітий борщ вже не Борщ, а набір хімії... Сила від застояного харчу — сила розпаду, розрухи. Та ти вже знаєш, що є різниця між Живою та Мертвою Водою. Тому є Жива та Мертва Сила.

— І що це за така сила — “мертва”?

— Вірніше сказати, що то не сила, а її відсутність, своєрідна пустотність... Для того, щоб перетравити ту “мертву” силу, твій шлунок витрачає живу силу, і вже взаємодія тих обох сил дає щось корисне для тебе... Та слід пам’ятати, що Жива Сила підвищує Життєвий Дух, а Мертва — його відбирає. Тепер розумієш?

— То як ми можемо вірно знати, яких сил і скільки в себе “впускати”?

— Якщо ти не “тупий”, то сам це відчуєш, хлопче! Для цього потрібен знову-таки той самий “нюх” на сутності. Як бачиш, все зводиться до одного: важлива Угода, Домовленість із Сутністю! Взаємна!

І ще одна важлива “дрібничка”: бережливо постався до старого зілля! Ніколи не викидай ті трави, які вже “несвіжі”! А то Володар буде розгніваний!

— То куди ж їх діти, коли вони вже непотрібні?

— Найкраще — викупатись в такому запареному зіллі, використавши залишок сил з користю. Або ж прикопати їх під якесь деревце. Про це обов’язково пам’ятати! Якщо ти дотримуватимешся моїх рекомендацій щодо рослин, то цього буде досить, щоб бути справжнім майстром своєї справи! Будеш добрим лікарем!

— А якщо я буду використовувати ще й загальноприйняті рецепти використання трав?

— Якщо будеш з рослинами товаришувати, то така тактика — тільки на користь.

— Ще питаннячко: що станеться, коли мене рослини поважатимуть, а мого пацієнта — ні?

— Розумне питання... Дійсно, таке нерідко буває... Адже той, хто щиро товаришує з Природою, практично ніколи не хворіє... Та певен, Рослинки послухаються тебе і допоможуть тому, хто звернувся до тебе за поміччю. Допоможуть навіть тому, до кого не мають симпатії...

— Та чи це дійсно так?

— На те є умова; якщо така особа і надалі буде шкодити рослинам, то вони повернуть йому його хворобу, і наступного разу тобі вже важко буде вмовити Володаря допомогти такому дурневі!..

— А якщо така людина просто використає рецепт з книги, без благословення Цілителя?

— То тільки нашкодить собі. Отут-то Рослинки натішаться! Тут-то вони “віддячать” бідоласі за вчорашні кривди Матінки Природи. Це Закон! Під час візиту до Знахаря першорядне значення має Благословення. А рекомендація та рецептура будуть помічні та корисні тільки при точному слідуванню рекомендаціям, без домішків особистої “творчості”, без зміни умов, рекомендованих Знахарем.

— А чим загрожує ця особиста “творчість”?

— Можеш не тільки не мати користі, а ще й нашкодити своєму здоров’ю!

— Отаке!

— Вдячність… Ти про Камінь уже забув, хлопче! Повага до Знахаря — то повага до Сил Природи. А хто поважає Сили, тому вони допомагають. Тому неповага до Знахаря прирівнюється до неповаги тих Сил, які з ним товаришують. Тому Царство Рослин карає тих, хто ображає їхнього Посланця — Знахаря-травника.

— Ну й каша!.. Прямо-таки політика з дипломатією!

— І сміх, і гріх, синку... Це тобі Світ Тоненьких Спорідненостей... Все ткано цими ниточками Спорідненості... Тому ніколи нікого не ображай! Ти повинен знати, що образиш не тільки тіло, а й всі ті Сили, які з цим тілом споріднені тими чудними Ниточками... І які Сили ховаються за малесенькою піщинкою — цього ми не завжди, більш того, майже ніколи не знаємо!

— То це страх? Страх перед життям?

— Ні, це Етикет... І Повага! Не слід вважати, що ми сильніші і розумніші за все інше в цьому світі. Все у світі однаково важливе і водночас однаково пусте... Я вже багато разів тобі про це говорив... Та до всього треба ставитися з Повагою!.. На жаль, для більшості таке твердження так і залишиться дідовими не почутими словами... Повага до Світу... Повага до Світу...

— Та чому ви так гадаєте, Діду?

— Твої Знання — йтимуть за твоїми Помилками... То все попереду... Адже в постійній боротьбі за Життя і суть усього Існування, суть Руху... Руху, Змін та Часу... Час — Сатурн, мудрість від досвіду, від Помилок та їх зречення в собі самому. Сутність стрибає вище своєї голови... Дія через Бездіяльність... Так живуть Великі, тому що дуже Малі...

— Сила — в слабкості?

— Орел-Воїн — це той, хто на Шляху до Знань!..

— На шляху до самого себе...

продовження книги * школа Діда Сергія