Джерело

Наодинці з Джерельцем

— Я дивуюсь, Діду, вашій витривалості. Я молодий, та все ж не встигаю за вами! Ми пройшли, мабуть, кілометрів двадцять, а на вас ні натяку на втому...

— Йди собі мовчки та сприймай Світ, то й сам не втомишся... Хоча втома — це саме те, що нам зараз потрібно.

— І далеко нам ще йти?

— Ні, скоро Він нас зустріне.

Подорожуючі спустилися з пагорбів, засаджених садами, в долину. Місце було мальовничим, на диво тихим, та здавалося зовсім безлюдним, хоч неподалік виднілось маленьке село. Дід та юнак йшли по руслу давньої річки: час відвів її початок набагато вперед, але краса долини залишилась.

— Та чи є тут де-небудь вода? Дуже хочеться випити свіжої водички.

— Подивись навкруги! Свіжо та зелено, незважаючи на те, що палить Сонце. Тому вода тут повинна бути, і це ти міг би вже відчути. Адже якраз до Води ми з тобою і прямуємо... Там нас зустріне Господар цієї долини — Джерело.

— То ми йшли на зустріч з Джерелом?

— У тебе сьогодні буде добра нагода з ним познайомитись.

— А чому ви з самого початку не сказали мені про ціль нашої подорожі?

— Щоб не мав мети... Згадай про двох братів... До того ж втома від бездоганного пересування по світу — перший крок до Досягнення...

— Яким же буде наступний мій крок? Я вже стомлений і чекаю наступного завдання від Діда Знахаря.

— Наступним кроком стане твоє з Господарем знайомство. Та перш ніж знайомитися, треба очиститись. Ходіння пішки стомило тебе, виснажило, і тепер ти можеш більш якісно прийняти в себе “нові” Сили Природи...

— Це щось схоже на те, яким смачним для голодного буває сухарик? Та яким “ненависним” та огидним здається ненажерливому товстуну останній на тарілці шматочок пирога?

— Через піт ти виганяєш з себе “відпрацьоване”, а ноги при ходінні використовують старі запаси сил. Та от враження від споглядання навколишнього світу — це ті нові Сили, що заміщують витрачені на переміщення. Ось тобі й чергове доповнення до техніки руху... А ось і мій Старий Приятель!

Дід підійшов до Кринички, складеної з дубових тесаних дощок. Мовчки торкнувся до тих тесаних руками дощок, неквапливо та ніжно, потім зачерпнув долонею води та випив її...

— Саме зараз ти маєш познайомитись з Господарем долини, з Царем Вод. Я піду та спочину на травичці, погріюсь на Сонечку, а ти поспілкуйся з Ним, пограйся з водичкою та відчуй Характер Господаря... Якщо він тебе прийме — то матимеш корисного Товариша: Господар Вод щедрий на дари...

— А що, можна отак просто з ним потоваришувати?

— Якщо не має на тебе ніякого “компромату”, то так і буде. Та не балакай лишнього, йди до Води! А я — спочивати…

Дід пішов на сонячну галявинку. Хлопець спочатку поговорив з Джерельцем, а потім, випивши трішки води, присів на рюкзачок біля вибігаючого з Джерела струмочка та став милуватись грою малесеньких Сяйв, відсвічуванням сонячних промінчиків на кришталевих та напрочуд живих гребінцях танцюючих хвильок...

То було настільки приємно та звабливо, близько серцю хлопчини після такої довгої виснажливої подорожі, що він нічого більше не говорив ні Воді, ні Силі, та й навіть думати на хотілось! Він просто радів... легко та безпечно...

Дід уважно спостерігав за станом свого учня. Так, хлопець був приємним для Господаря Вод... Йому розкрила свої обійми Сила Спорідненості... Дід це побачив, тому не заважав хлопцеві навіть своєю пильною увагою, щоб не перешкоджати своїми думками спілкуванню Хлопця та Води... Щоб не порушити їхній Діалог... Дід перевів увагу на Сонце...

До вечірніх сутінків кожен з наших героїв набрався своєї насолоди, і вони знову “об’єднались” дорогою до електрички.

— Будемо йти мовчки. Поговоримо в потязі. А зараз для тебе важливо помовчати. Нехай враження знайдуть свої гніздечка в твоїй сутності...

Так вони йшли мовчки. І тільки в потязі хлопець сказав:

— Я, на подив, не відчуваю в собі втоми. Так легко несли мене ноги, що якби я сам цього не відчував, то ніколи б не повірив, що таке взагалі можливе!.. Хоч я й не познайомився з Джерельцем: мене здолала така втома, що я зачарувався грою води на Сонці, а потім взагалі заснув...

— Так то ж і було добре знайомство, хлопче! Твоя легкість, насолода та добрий сон — все це знаки того, що Джерельце прийняло тебе до свого Царства та показало тобі свої Скарби. Тепер ти можеш розраховувати на його постійну підтримку...

— Все так просто?

— Веселий ти хлопець! Це зовсім навіть не просто! Щоб мати таку довіру у Господаря Вод — треба мати Чисту Душу... А очистити Душу від бруду — ой як нелегко! Ти заслуговуєш на те, щоб Води тебе любили. Сьогодні ти відчув вдячність від Вод... Коли тобі буде тяжко на душі, заслабнеш, ти можеш розслабити тіло, відпустити думки та пригадати ті миті, коли ти дививсь на Струмочок... Пам’ять буде тим місточком, який об’єднає тебе і Господаря долини.

— І це надасть мені сил?

— Так, в залежності від того, наскільки ти будеш здатен сконцентрувати увагу на пам’яті... Тільки нікому не кажи про те, звідки ти набираєшся Сил... Угода з силою — справа особиста... Ніхто інший не повинен знати тих Місць, де твоя сутність знаходить Радість... Звідкіля ти маєш Підтримку та Захист...

— Щоб ніхто не зашкодив мені?

— І тобі, і Силам... Та це не головне... Відносини з Силами подібні до відносин чоловіка та жінки: ніхто “третій” не має стояти поміж них, окрім діток... Коли щось робиш, роби ніби як одним подихом... Одним!

— А як же цілісність?

— Це особливе поняття. Можеш змінювати місце свого фокусування уваги, але саму увагу не “розтрушуй” на другорядне... В іншому випадку не відчуєш музики руху, станеш незграбним, неладним... То вже й буде внутрішньою нещирістю, обманом...

Вода, синку, — наймогутніший очищувальний агент. Навіть не агент, а Сутність Очищення... Здавна про це знали й уміло використовували. Чиста джерельна вода — то вода Жива!.. В Знахарстві — добра сутність оздоровлення. І як напій, і як освіжувач тіла, його відновлювач... Я, коли тільки починав зцілювати людей, дуже любив після сеансів оздоровлення прати або мити посуд. Контакт з водою був і залишається для мене найкращим способом очищення від людських “негараздів”, до яких я завжди причетний через свою діяльність... Вода регенерує мій Дух...

— А пам’яттю про місця Сил користуєтесь?

— Зараз — ні. Чому? Намагаюся знаходити Сили в собі... “Не турбуй без причини...” Та й коли тебе вже признає Джерело, то в будь-якій калюжі ти Його бачитимеш... Як в Царстві Рослин, де будь-яка рослинка — частка ланцюжка Царства, і ображаючи будь-яку рослинку, ти ображаєш самого Володаря...

— То треба бережливо ставитися до будь-якої води та вологи?

— Якщо тече кран — треба його полагодити. Інакше Джерельце про тебе не дбатиме! Не лий води без потреби...

Бережливість — таємниця Сил. Той, хто випрямляє криві гвіздки, — не помирає від металу!..

Поміркуй над моїми останніми словами. Там дещо приховав для тебе хитрий Дід...

продовження книги * школа Діда Сергія