Інструмент

Інструмент — Продовження Руки Майстра

Знову бачимо діда під своїм горіхом та з різцем в руках: дід щось творить...

Ще з молодих років здружився дід з Різцем, і час не затьмарив їхніх добрих стосунків.

— Дивлюсь я на вас, та й слинку ковтаю, хочеться й собі щось створити. Може, дасте, і я спробую щось “викроїти” з дерева.

— Зачекай, зараз я принесу тобі різця.

Дід пішов до сарайчика та повернувся із залишком від кухонного ножа, поїденого іржею та зламаного навпіл.

— Зроби з цієї “заготовки” різець та й твори на здоров’я.

— Я гадав, ви дасте мені справжнього різця, а ви з мене насміхаєтесь.

— То, може, ще й вирізати за тебе якусь фігурку? Ні, хлопче. Майстер сам готує собі Інструмент!

— Та я ж не майстер.

— А навіщо тоді до мене прийшов? Вчитись чи балуватись?

— Слухаюсь та «повинуюсь»!

— Отак буде краще. В майстерні знайдеш лещата, рашпілі та точильні камені.

Хлопець за годину впорався, сів біля діда і почав “порпати” своїм “різцем” березову паличку.

— А чому Майстер мусить сам готувати собі інструмент?

— Інструмент — продовження руки Майстра. Тому він мусить бути рідним, близьким до свого господаря, і ніхто з сторонніх не повинен до нього торкатись! Майстри не люблять, коли хто-небудь чіпає їх інструмент!

— Чому так?

— Для Майстра його Інструмент — живий. Тому він бережливо ставиться до нього, з пошаною та повагою… Та чи може будь-хто інший до нього так ставитись?

— Як до ліпшого товариша?

— Як до товариша, а то і як до рідної дитини. Тому й не хапайся за чужі інструменти, як би тобі того не кортіло, тому що можеш нашкодити!

— Тепер розумію, чому водії автомобілів не люблять, коли хтось чужий сідає за кермо...

— Кожен Майстер шанує свою Зброю...

— Інструмент — це Зброя?

— І Зброя, і джерело Сил... Для чого, гадаєш, я ріжу цей кусок сухої деревини? Для того, щоб жити! Для того, щоб спілкуватися з Деревом, обмінюватись думками, виводити з себе свої наміри, втілювати задуми та спочивати душею... Інколи — навіть для сповіді...

— Але ж ви по ньому ріжете!

— А так пропало б у канаві, чи згоріло б у плиті... Може, краще цьому кусню деревини стати шаховою фігурою?.. А, може, і в канаві від нього буде не менше користі...

— А що в канаві?

— Та ти ж студент! Сам маєш знати, що в канаві ця гілка годувала б мікроорганізми, коріння живих деревець чи то міцелій грибочків, збагачувала б ґрунт... Хоч круть, хоч верть, а все ж буде смерть!.. Куди не поверни, і кругом буде користь...

— Як і від війн?

— Від війн — теж своя користь... Та не забігай так далеко, повертайся до Різця, хлопче. Адже різьблення по дереву поєднує дві сили — Царство Рослин та Царство Металів… Синку, синку! Дай Боже тобі це зрозуміти! Коли згодом навчишся гострити Різець каменем, коли зробиш з нього бритву, тоді й наблизишся до Царства Мінералів!.. А якщо зможеш увійти в глибини, то пізнаєш і таємницю Леза... Чув про Дамаську сталь? - Та будь обережним, не порань руки!

— А якщо поранюсь?

— Тоді думай, шукай помилку!

— Рівняти старі гвіздки?

— Так, рівняти гвіздки і не розкидати без користі металічних предметів... Бо інакше Володар Мінералів не дасть тобі перепустки до свого Царства!..

— Як в казці, як казкар мовите...

— Що казка, що життя, для діда вже нема різниці, хлопче… Тож знай, що той, хто випрямляє криве та з непотребу створює користь, в пошані у Володаря Мінералів, а то добрий дарунок від Світу, повір мені!

Тому не зупиняйся, коли маєш добре Лезо, йди далі… Шукай Деревину! Не вбивай живого, а йди на пошуки сухого! А то ще Володар Рослин тебе покарає, коли не послухаєшся діда і зріжеш живе деревце!

— А як він може мене покарати?

— Забере Силу… Тому шукай сухі дерева, “почиваючі”. Коли з “почиваючої” деревини ти виготуєш щось потрібне в житті, то цим оживиш ту деревину. І за таку роботу Володар Рослин буде тобі вдячний! Це як цілительство...

— Ви таким чином зцілюєте і людей, і рослини?

— Та ще й метал, синку. Ти вже встиг про це забути.

— А як же метали можна оживити, адже вони завжди “мертві”?

— Ти працюй і спостерігай! Коли лезо Різця створює певний образ, воно поєднується з тим образом, стаючи Провідником між Матеріалом та Задумом Майстра. Тепер втямив?

— То що, і мій сьогодні створений Різець теж оживає в моїх руках?

— Він стає частиною тебе самого...

— Тоді те ж саме можна сказати про будь-яку річ, яку ми тримаємо в своїх руках.

— Звісно, так. Все, з чим ми контактуємо, стає провідником нашого Задуму в Життя.

— Тому й можлива психометрія?

— Тому можливе саме Життя! Та знову ж, не спіши поперед батька в пекло, краще відчуй Деревину та потоваришуй з нею.

— А яка деревина вам більше до вподоби, Діду?

— Хитрувате питаннячко ти мені задав!.. Та мені подобається будь-яка деревина... Я ж не ділю світ на “подобається” чи “не подобається”, тому й не можу тобі відповісти на твоє запитання... Люблю працювати з Березою та Горіхом, але повторюю: я їх не виділяю! Так само, як і не раджу думати, що виділяю Звіробій серед Трав... Просто вони мене шанують... Тому я спілкуюся з ними частіше, ніж з іншими сутностями Царств... Але я не виділяю їх! Для мене все в цьому світі однаково важливе, чи то однаково пусте... Ось тобі й дідова Загадка!..

Дід сидів та про щось думав... Хлопець більше нічого не запитував, вважаючи “урок” на сьогодні завершеним. Та Знахар знову мовив.

— Вір мені, хлопче, але й не вір... Любити чи не любити, що це таке? Той, хто скаже “не люблю”, може мати до тебе більше душевного тепла, аніж той, хто скаже, що любить тебе... Суворість — це не є холодність... В суворому серці часто криється Велика Любов; тому вона й криється, що не кожен здатен її зрозуміти та не скривдити, тим більше, якщо це любов Сивого Знахаря... Я вже казав тобі, що образа — могутня зброя!..

Тому, синку, Старий і ховає свою любов до Світу, щоб, боронь Боже, її не скривдили, а то... Біль Старця — то Біль Землиці!.. Сила за нею — неміряна, рушійна, руйнівна… Тому й треба Дідові витримка, щоб не зруйнувати Світ!..

Завжди поважай Сивину та Старовину, синку...

Дід звівся, “хруснув” кісточками, витягнувшись, як молодий бравий кіт, та й рушив до хати, залишивши хлопця під горіхом думку гадати та Світ Тонкий пізнавати...

продовження книги * школа Діда Сергія