повернутись на головну сторінку

Дім — Маленький Всесвіт

Наш юний студент, заходячи до діда в хатину, завжди занурювався в атмосферу  неймовірної  легкості та комфорту, які поєднувались із відчуттям плинності Часу і Простору; він відчував себе як в музеї, де все чисто, охайно та розставлено з любов’ю і в певному раціональному порядку... Спочатку навіть боявся пересуватись по кімнаті через внутрішнє небажання порушити цю композицію Доцільності та Живої краси... Вишиті картини та рушники, чисто прибрані ліжка з вишитими подушками, саморобні меблі, оригінальний різний дубовий письмовий стіл, картини та ікони роботи рук Діда, завжди свіже повітря і... запах смачної страви, що “створюється” руками тої, хто ще не встиг втрапити на наші сторінки, але займає в житті дідуся особливе значення: його Дружини.

Вибачте мене, що не познайомив Вас раніше з цією прекрасною жінкою та матір’ю двох чудових дівчат. Ох, багато кавалерів крутиться навколо двору нашого діда!.. Але чи такий старий дід, як ми думаємо? Ох і хитрий же наш Дід!.. Ніякий він ще не дід! Він сам так себе називав ще замолоду, то так воно й повелося...

Але не стану занурюватись глибше: їхня сім’я — особлива, незвичайна... Поки дід не дозволяє мені про це писати, та й чи дозволить коли-небудь?..

Цікаво?

Мене не менше ніж Вас “крутить зваба” показати Вам, хоч у щілинку, цей Світ у Добрій Родині, але — не треба, “щоб не зурочити”... а то Дід покарає мене! А я не хочу потрапити в “немилість” такої цікавої людини...

ЧИСТОТА... Наш юний студент вже майже місяць кожен день смакує “кухню” Дружини  Знахаря, але так і не може звикнути до почуття особливої благодаті від дихання Сутності дідового Житла...

— Я завжди з такою неохотою йду від Вас. Ви мене причарували буквально усім: і бесідами, і “дослідами”, і посмішкою, і смачними обідами, і домашнім затишком, і майстернею... Я ніби запалююсь бажанням жити так, як живете Ви!

— Це не я тебе зачарував, мій юний друже. Це тебе зачарувала Сила Щирості та Сила Чистоти… В розмовах та посмішці — щирість, в обідах — талант моєї Половинки, в затишку — очищуюча Сила Чистоти. А от в майстерні — так там я сам: це моя слабкість — Інструмент!

— Рівняєте старі гвіздки і даєте нове життя стихіям?

— І радію з новонароджених творінь!

— Та ж саме чарівне для мене — Ваш Дім.

— Затишно, кажеш? Ось тобі й наступний урок! Чистота в одязі та домівці — необхідна умова товаришування з Силою Чистоти. Білий Одяг… Немає тобі “пропуску” до Чистих Сил, якщо в тебе брудна сорочка та штани. Якщо є можливість бути чистим, а ти брудний — боронись! Зовнішній вигляд, — я вже казав, — це твоя візитна картка в Світ, і про це кожна людина має пам’ятати. Те ж стосується і будинку, святилища кожного, хто вибрав шлях достойно прожити Життя і дати Колос — Плід… Дім, синку, це маленький всесвіт, де ти можеш стати Господарем — Творцем… “Людина створена за подобою Божою”, тому її Дім — це її Світ, і вона за нього відповідає перед Господом...

Сім’я та Дім — де ще Щастя, як не в Них? Мале — у Великому, Велике — в Малому. Всесвіт — в Домі, Дім — у Всесвіті… Бог править Світом, Людина править Домом... Лад та чистота в Домі — це одночасно і лад в голові, і затишок в душі, і здоров’я в тілі… Коли людина знає, де й що лежить, вона цим привчає свій розум до порядку, і таким чином організовує себе як індивідуальність і тренує дисципліну та пам’ять. Пам’ять, котра, на думку одного старого Знахаря, є основною рисою, за якою досвідчені майстри відбирають для себе учнів...

Так і я колись був признаний дідом Йосипом як талановитий та спроможний до всяких див...

Багато знав Дід Йосип, але не встиг я в нього навчитись — молодим був... Тільки запам’яталось його до мене часте звертання: “Вчись, у тебе добра пам’ять...”

— Він Вас вчив магії?

— Ні, синку, він мені просто розповідав про магію різні цікаві історії зі свого досвіду. Мені тоді було п’ятнадцять чи шістнадцять років, і я не особливо все те “сприймав”, а просто з цікавістю слухав розповіді діда.

— Подібно до того, як я зараз слухаю Вас?

— Не думаю: ти старший за віком і вже маєш бажання пізнати та навчитись. Я ж тоді був тільки зацікавленим...

Дід задумався, а тоді знову своїм “старим прийомом” перевтілився та продовжив.

— Прибираючи періодично пил в кімнатах і наводячи порядок в речах, ти вступаєш в контакт з речами, наче кажучи: “Рідні мої, я про Вас не забув та чищу від пилу, і знову запевняю Вас, що Пам’ятаю і Люблю”... Речі чують тебе та оживають. Тому, після прибирання, поглянувши на своє помешкання, ти відчуєш у ньому бадьорість та свіжість. Так, все навкруги задихає життям; речі зрадіють, що вони ще потрібні тобі, що ти не забув про них, і будуть слугувати тобі вірою та правдою!..

— А якщо якась річ мені вже не потрібна, як тоді?

— Буває і таке, але й тут є вихід: подарувати! Чи в гіршому випадку — продати. Але ніколи, ніколи не викидай старі речі просто так!

— “На кожен товар є свій покупець”?

— Так і кожній речі рано чи пізно можеш знайти призначення, що її оживить і знову зробить щасливою.

— А чи не стану я тоді Плюшкіним?

— Плюшкін збирав, але не оживляв. Я ж кажу про свідомий пошук розумного призначення старим речам.

Це творчість, благодатна творчість… І Сила, складена із вдячності тих, кого ти “благословив” на нове життя. Дивись: і Сила, і Творчість, і “тренування” рук для цілительства. Чи тобі цього мало? А ти — “Плюшкін”... Який же це Плюшкін?

— Але можна ж назбирати речей та не “оживити” їх?

— Можна, якщо облінишся. Тоді таки Плюшкін.

— Отже, небезпека все-ж таки є?

— Небезпека є в усьому...

— Вибачте, діду, за питання, але я не втримаюсь від цікавості і спитаю: чи це правда, що якщо в Вашому дворі що-небудь взяти без дозволу та спробувати піти, то не вийдеш за межі двору, поки не покладеш річ на її місце?

— Спробуй, тоді дізнаєшся.

— Незручно мені це робити, я ж не крадій!

— Тоді відповім: — це правда. Чому так? Відповідь — у сьогоднішній розмові. Якщо мене мої речі люблять, то вони не хочуть залишати свою домівку без мого на те дозволу, і їм в цьому допомагають всі мої “домочадці” — все Царство Діда Знахаря...

продовження книги  *  школа Діда Сергія