повернутись на головну сторінку

Метод Аналогій 

Зваблюють нашого студента не тільки цікаві розмови з дідом, не тільки затишок його дому, не тільки різноманітність інструментів у його майстерні, але й цікава Бібліотека...

КНИГИ! — ось що особливо сильно зацікавило нашого студента. Стільки книжок по езотериці та народній медицині він ще не бачив ніде. Де і як дід їх зібрав? 

— Діду, я здивований, як Вам вдалося зібрати таку бібліотеку. Якщо б мені таке “щастя”, то я б і не вийшов з кімнати, доки не «проковтнув» би всю інформацію, що зосереджена в цих книжках!

— Що тобі сказати... Не так вже й багато є справді хороших книжок, як ти гадаєш. Та й написані вони всі про одне: про життя. Істинно найцінніша книга — це саме Життя…  Воно ж мені й подарувало ці книги...

— А зараз Ви ще читаєте?

— Мені приносять “новинки”, я їх продивляюсь.

— А зі своєї бібліотеки?

— Вони вже давно “в мені”. Я чекаю того, кому зможу передати.

— Дочкам?

— Вони вже стали їх частиною і без прочитання, через мене. Може, синку, вони дістануться тобі…

У юнака перехопило дихання від сказаного дідом.

“Чи може бути?” — думав він...

— Подивлюсь, наскільки ти твердий в намірі, і почну тобі “видавати” по книзі, а після її прочитання ми будемо розмовляти.

— Як на екзамені?

— Після кожної укладеної цеглини дід не поліниться подивитись, чи немає перекосу. Але поки, синку, ми тільки намічаємо фундамент. Те, що я тобі розповідаю — це первинні елементарні правила. Далі буде вже фундамент, і лише після цього ти почуєш те, про що так кортить дізнатися саме зараз...

Так, так, — і про тонкі магічні операції, і про те, як лікувати найтяжчі захворювання, і про можливості бачення, і про подолання відстані, і про левітацію, і багато-багато іншого, але поки... поки бачу в тобі деякі сумніви.

— Так, Ви праві. Ніяк не можу зрозуміти, як можливо, з’ївши яблуко, вилікувати людину, що дала це яблуко? Ми всі їмо те, що нам дарують, чим діляться, носимо дарований одяг, але цим не рятуємо своїх “добродіїв” від негараздів та хвороб. Чому так?

— “Фома невіруючий”! Якщо тобі дати в руки два кінці дротів та підключити до них батарейку на дев’ять вольт, чи ти відчуєш ту напругу?

— Думаю, що ні.

— А якщо підключити дев’яносто вольт?

— Напевне, “трухоне”!

— В цьому тобі й відповідь на питання: дроти — це яблуко, батарейка — слабка людина, а батарея з десяти батарейок — це сильна людина.

— Ви хочете сказати, що при з’їданні яблука слабкою людиною енергія, що повертається до того, хто дав те яблуко, відповідно слабка. А при з’їданні його сильною людиною — відповідно сильна?

— Саме тому  і спроможний могутній знахар зцілювати без ліків, лише тільки прийнявши дарунок і правильно його застосувавши, вірно розпорядившись його долею… Якщо ти в чомусь сумніваєшся — не поспішай панікувати та втікати від вирішення проблеми, а спробуй знайти аналогію...

Мале — у Великому, Велике — в Малому…

— Життя не наповнене могутніми знахарями, діду. Не для всіх ваші закони!

— Закони аж ніяк не мої — це по-перше. По друге — ти знову поспішив запитати, не подумавши. Під’єднай не одну, а десять батарейок, — тоді результат також буде добрим і його відчують ті, хто потребує твоєї допомоги.

— Зрозумів, діду, зрозумів! Замість одного яблука могутньому знахарю можна дати по яблуку десятьом своїм друзям та знайомим!

— Думай далі і “докопуйся” до закону Милосердя... Думай за допомогою аналогії: будь-яка Відповідь знаходиться недалеко від Запитання — вмій лише те бачити!

продовження книги  *  школа Діда Сергія