Воїн Духу

Друзі

— Вибачте, що я повторююсь, але я не погоджуюся з одним із Ваших тверджень про вдячність. Ви кажете, що всім і завжди потрібно дякувати навіть за найменшу послугу. Хіба і друзям потрібно віддячувати за їхню допомогу?

— Людина, яка пов’язана із Силою, ніколи не бажає бути чиїмось боржником. Інакше будь-яка невиконана обіцянка або ж не віддячена послуга десь на Шляху стане перешкодою. Людина на шляху до Знання має бути легкою та чистою!

— Але друзі?

— Людина Сили не виділяє ні друзів, ні ворогів, тому що всі є для неї як друзями, так і ворогами... Але поки ти цього не сприймеш...

— Мені б хотілось зрозуміти, чому так.

— Друзі потрібні слабкому, адже від них він отримує допоміжну енергію.

— Вампіризм?

— Так, вампіризм. Це нормально та закономірно, тому не шукай тут відтінок негативу. Люди просто не можуть по-іншому. Мати, коли їй тяжко, притискає до грудей свою дитину, того не розуміючи, що цим випиває в неї сили. Краще притиснути її до грудей тоді, коли весело та приємно на серці…

— Мати шкодить своїй же дитині?

— Так. Недобрий стан матері передається дитині, і вона слабшає. Мати при цьому заспокоюється, відібравши сили у свого ж малюка.

— Але вони про це не знають!

— Не знають... Люди багато чого про себе не знають...

— І друзі таким же чином крадуть сили однин в одного?

— Не крадуть, синку, а обмінюються силами, запозичують енергію. Не принижуй мене своїми невірними розуміннями. Дружба — це велично, коли в її основі — рівноправне партнерство… Але якщо один сидить на шиї в іншого — то це недобра дружба. Що таке рівноправне партнерство, сьогодні небагато хто знає: це зі світу воїнів, альпіністів, мисливців...

— Чим відрізняється недобра дружба від партнерства, діду?

— Недобра дружба — це тягар, несвідомий взаємозв’язок між двома чи декількома людьми. Партнерство — це рівноправні та справедливі взаємовідносини, які базуються на повазі до права свободи.

— Що таке “право свободи”?

— Це зобов’язання виконувати обіцянки, які даєш своєму другу. Кожен вільний чинити на свій розсуд, але… вимога одна: виконання обіцянок…

— Щось “сухувато” виходить.

— Це тому, що ти навіть не розумієш, про що я тобі кажу... Зовсім не сухо. Адже є відчуття власної незалежності, гідності та самоповаги, як і глибокої поваги до свого партнера, друга, товариша... Воїни, синку, і до супротивника ставляться так само щиро та чесно, як до Бога в своїй душі… Це світ Сильних, Гідних Воїнів Духу…

— І такі люди зобов’язані завжди та за все дякувати одне одному?

— Це Закон їхнього Життя. Інакше невіддячена послуга завжди повертається проти того, хто вирішив “відхилитися” від виконання певних правил, які регламентують взаємовідносини сильних духом людей. Дружба Сильних духом — це не та дружба, про яку знаєш ти, синку... Хоча, може, знаєш...

Воїни Духу пізнають одне одного по силі погляду, навіть якщо ніколи раніше не зустрічались. Один погляд каже для них все; він їх об’єднує — незалежних одинаків — в одну суцільну Армію Воїнів Духу. Такий не втече, коли ти потребуєш допомоги, зависнувши над прірвою… Він протягне руку допомоги і врятує тебе... За це ти будеш його боржником… Щоб при нагоді віддячити… Як в казці, де за рятування своє Золота Рибка зобов’язана виконувати бажання дідуся-рибалки. Це такі правила...

— Яким чином Воїни розраховуються з боргами?

— По-різному. У Воїнів свої закони. Але не розрахуватись не можна. Навіть через рік, десять чи сорок років, але Життя дасть можливість сплатити борг. Між боргом та розрахунком — час. І весь цей час ти «не вільний».

— Чому «не вільний»?

— Тому що ти ніколи не можеш знати, якої плати потребує той, хто тебе врятував… Сподобається тобі чи ні те, що потребує від тебе твій рятівник, ти будеш зобов’язаний те виконати!.. В цьому і криється хитрий виверт Воїнів...

Потрібно пильнувати, щоб “не залетіти” в прірву такого боргу...

— Чому Ви називаєте це “вивертом”, діду?

— Тому що Воїн Духу — це Одинак; він зазвичай не потребує сторонньої допомоги. “Полюби ближнього свого, — означає перед усім — залиш ближнього у спокої”... Так казав філософ Ніцше.

Воїн — це Орел, що або помирає, або рятує себе сам… Орел не бажає бути боржником... Хоча іноді він це робить, свідомо віддаючись в боржники, щоб свідомо прив’язати себе до чого-небудь чи до кого-небудь…

— А якщо все ж таки “попався” і став боржником без свого на те бажання?

— В такому разі він лише молоденьке орлятко… Він намагатиметься розрахуватись якнайшвидше…

Великий Воїн живе так, що нікому і нічого не винен, хоча комусь може і здатись, що він боржник; це його “підконтрольна простакуватість”, як говорив дон Хуан. Він не бере “позику”. Він або дарує сам, або бере платню за свою послугу. Такого Орла важко, майже неможливо спіймати...

Ми дуже далеко зайшли в ліс Знань, мій юний друже. Тобі ще ранувато так далеко заходити: ризикуєш загубити дорогу додому. Дуже багато питань з’явилось в твоїй головешці…

Повернемось до початкового: вчись бути вдячним!

Всім і завжди. Від цього будеш легким та чистим, а ще свіжим. І не поспішай позичати. Краще зароби своєю працею.

Пам’ятаєш, я розповідав про Сергія Радонежського?

Спершу він збудував сіни у келії одного ченця, і лише по закінченні роботи взяв з рук того ченця зароблений кусень хліба…

І ти вчися так чинити і не поспішай без затраченої праці брати навіть авансом.

— Чи є ризик, що обдурять, не оплативши моєї праці?

— Обдурити можливо тільки себе. Я вже казав, що плату свою ти отримаєш неодмінно, але той, хто заборгував перед тобою, — неодмінно втратить!

І не поспішай позбавлятись друзів! Не лякайся моїх слів. Дружи, товаришуй…

Ти ще не Воїн, тобі до Сили ще далеко...

Дружба навчить тебе і розуміти, і поважати як себе, так і інших. А без цього розуміння ти не отримаєш путівки в

Країну Воїнів Духу...

продовження книги * школа Діда Сергія