повернутись на головну сторінку

Коли Болить Голова… 

Зміни, зміни, зміни...

Вони необхідні нам як повітря, як враження, як їжа...

— Пам’ятаєш, синку, я розповідав тобі про користь Руху, користь Змін?

— Коли говорили про прозорість гірського струмка?

— Так. Тоді я в поясненні використовував прозорість гірського потоку. Є ще одна необхідність як умова чистого природнього існування. Що це за необхідність? Це, Друже мій, необхідність періодичної зміни зовнішнього оточення, ніби як коливання маятника.

— Один із грецьких філософів, не пам’ятаю хто, сказав: “Коли болить голова, вдар себе по нозі”. Я також помічав, що різкий гострий біль спроможний загасити хронічний прояв хвороби.

— Цей принцип стосується не тільки зняття болю з голови, хлопче. Таким же чином знімається не тільки фізична, а ще й емоційна та розумова втома.

— Зміною характеру діяльності?

— Для тіла — так.

— А для емоцій?

— Маленьким діткам, котрі бавляться, часто кажуть: “Не смійтесь так сильно, а то вночі плакати будете!”. Зміна емоцій, синку, йде як наслідок попереднього емоційного стану. Тому для звільнення від емоційної втоми слід не змінювати емоції насильно, а просто не дозволяти їм занадто розігратись... Тримати вогонь емоції під контролем холодного розуму-усвідомлення.

— Діду, перед цим Ви сказали, що, змінивши оточення, можливо зняти емоційну втому.

— Вірно. Змінивши зовнішнє оточення. Але при будь-яких змінах емоцію потрібно тримати під контролем свідомості, зберігати рівновагу.

— Як тоді бути з думками? Хіба зміна теми роздумів дасть відпочинок для мозку?

— Хороше запитання! Дійсно, відпочинок мозку не в заміні об’єкту роздумів, а в векторі, направленості думок. Уточнити? Направленість думок — це минуле, теперішнє та майбутнє. Як і в минулому, так і в майбутньому думка втомлюється. Але відпочити можливо переходом думки від минулого до майбутнього чи навпаки. Тобі це зрозуміло?

— Не зовсім, але ниточку я піймав.

— Тоді уточнюю ще... Тіло, яке звикло до суворого розкладу, вже машина, чи то раб. Тут доцільно згадати нашу розмову про апетит і його користь у випадку безрежимного харчування та шкоді у випадку регулярного режимного харчування. Чому?

Повне “входження у цикл” позбавляє творчу людину волевиявлення, тим самим відбираючи у людини її Богоподібність... Творчість — це сутність людини розумної. Воля Вибору. Тому, періодично руйнуючи свій режим, людина тим самим відганяє від себе лінощі, чим відновлює себе, витрясаючи з себе Звичку.

Звичка — мати Ліні, цього підлого та вічного ворога роду людського...

Так що не лінуйся хоч раз в місяць не поспати вночі чи не поїсти один день. Шукай змін, не бійся неочікуваного, яке примушує тебе проявляти ініціативу.

Тепер про емоції...

Сміх лікує сльози. Сльози рятують нас від Лінощів, котрі зароджуються довготривалим комфортом. Краще — помірність, врівноваженість. Коли хочеться сміятись — не смійся занадто. Хочеш плакати — не плач надміру розпачливо. Чи можливо так? — Можливо, якщо розумієш, що теперішня ситуація є наслідком минулих наших дій, минулих емоцій та минулих думок, а також дзеркалом майбутнього. Відпочинок емоції — в думці чи радісній дії тіла.

Тепер про думку...

Що таке думки минулого?

Це спогади.

Що таке думки майбутнього?

Це мрії чи плани на майбутнє…

Що таке думки теперішнього? Чи можеш відповісти?

— Думки про сьогочасне?

— Чи є воно, теперішнє, чи сьогочасне, як ти говориш? — Ні. Немає сьогочасного. Сьогочасне знаходиться між минулим та майбутнім. Є минуле, є майбутнє. Що маємо зараз — це сума минулого та думки про майбутнє. Як пісочний годинник, де верх наповнений піском минулого, а низ порожній пустотою майбутнього, що притягує до себе пісок життя з минулого… Теперішнє — це той отвір, через який біжить пісок... Корінь — минуле. Листя та плоди — майбутнє.

— Як же тоді думати ні про що?

— Думати “ні про що” — це не напружувати думку... Спостерігати Життя та приймати таким, яке воно є насправді в мить спостереження. В Мить! Не напружувати думку — означає Жити Миттю.

Відчувати, Діяти, розуміючи лише одне — постійну необхідність жити!

І не поспішати вбивати себе своїми ж руками. У цьому — Сила ЖИТТЯ, Сила ТВОРІННЯ...

Живи, мій учень!..

Учись завжди і своїм життям научай інших...

продовження книги * до головної  *  школа Діда Сергія