повернутись на головну сторінку

Наслідування Звичаю 

— Діду, може, ви вже почнете розповідати мені про те, як оздоровлюєте людей?

— А ми що, говоримо про щось інше?

— Я розумію, що ви розповідаєте мені важливі деталі знахарства, та хотілося б знати вашу методику більш конкретно, глибше, детальніше.

— Ач який ти прудкий! Як мед, так і ложкою! Тоді слухай... Перша дія — оздоровлення тіла; дія друга — зцілення душі; третя і найскладніша — допомогти людині відшукати в собі здоровий життєвий дух... Ти задоволений такою відповіддю?

— Ваші постулати досить хитруваті. Ви, Діду, говорили раніше про прості речі, які, на мій погляд, не стосуються майстерності лікаря. А сьогодні мовили коротко, але ж я з цього вашого уроку нічого не втямлю...

— А ти не спіши! Шлях пізнання не такий легкий... Я тобі вже казав, що вчення — це не тільки слова, але й дії… Перш ніж допомагати комусь іншому, допоможи самому собі, пізнай себе…

— Та хіба ж я не знаю самого себе? Адже я роблю в житті те, що вважаю за розумне, а останнім часом весь час намагаюсь себе в усьому контролювати. Хіба це ще не володіння собою? Хіба це не спосіб тримати все під контролем свідомості?

— Ти вважаєш, що так легко візьмеш Бога за бороду? Це самовпевненість, синку! Навіть дуже сильна та вправна в багатьох уміннях людина ціле життя бореться за те, щоб оволодіти собою. І починається цей шлях боротьби з наведення чистоти в тілі, потім в одязі та в особистих речах, з налагодження стосунків з родиною та друзями... І тільки з плином часу в такої людини з’являється певний порядок, а з ним і контроль над своєю сутністю, над своїми емоціями...

І тільки тоді, коли відчуєш спорідненість з іншими людьми, будеш володіти чудовим даром інтуїтивного проникнення як в будь-яку живу сутність, так і в кожну частинку зовнішнього світу... Тільки постійний самоконтроль наділить тебе Силою Думки, Силою Недіяння...

Можливо, я сам біжу в пекло поперед батька, коли говорю тобі такі складні речі... Адже шлях до повного контролю життя — ой який довгий... Мало хто доходить навіть до його середини... Але приємно вже й те, що людина прагне пізнати себе та Світ в собі...

Пам’ятаєш, вчора біля вогнища тобі в око потрапила пилинка, і ти довгий час не міг чітко бачити світ. Лише одна пилинка — яка вона малесенька! І все ж їй вдалося нашкодити тобі! Отак, хлопче, тілесний бруд не дає змоги  людині відчувати Світ у всій його бездоганній і безмежній красі...

Турбота про тілесну гігієну не тільки допомагає зберігати нам високу чутливість тіла, але ще й дисциплінує наш життєвий дух, зміцнює волю та привчає до уваги та вміння піклуватись не тільки про себе, а й про тих, хто живе поруч з нами…

— Діду, а ви вимагаєте чистоти від тих, хто приходить до вас за допомогою?

— Звісно, говорю людям про цю важливу необхідність зовнішньої дисципліни. Адже Здоров’я не повернеться до брудного та безпорадного тіла! Перш ніж накласти ліки, треба промити ранку, очистити її від гною та різних нечистот…

— А що ви порадите мені особисто? Як, на ваш погляд, доцільніше зорганізуватись? Як розумно доглядати за своїм тілом?

— Добре запитання… Це вже те, що тобі дійсно потрібно знати якнайшвидше. Інакше як же ти зможеш привити людям любов до краси та здоров’я, коли сам будеш негарним  та недисциплінованим, коли тіло твоє не буде таким, про яке люди кажуть — “кров з молоком”? Так от, вмощуйся зручненько і слухай Діда уважненько...

Як тільки півень заспівав, чи то сонечко залоскотало твоє обличчя, або коли самі очі твої відкрились спозарання, спокійно-стримано, без різких рухів підніми своє тіло з ліжка, вийди на свіже повітрячко та подихай  чистим подихом Ранку. Нехай старий дух покине тіло твоє, а новий — ввійде до твоєї сутності. Після цього треба вмитись холодною водичкою, або навіть омити все тіло.

— Перепрошую, теж холодною водою?

— Ні, не обов’язково. Як тобі буде краще. Можна й теплою. Цими діями ти привнесеш свіжості та життя до тіла свого, адже воно — носій твоєї душі, твого світосприйняття! А от надвечір, після денних трудів, перед тим, як лягти в постіль — не полінуйся обов’язково прийняти на себе теплу водичку, дай своїм натрудженим за день м’язам винести з себе весь той бруд, який став результатом денних діянь твоїх. Таким чином ти підготуєш себе до чергової подорожі у світ Сновидінь...

— Світ Сновидінь?

— Так, дивний-дивний світ Сновидінь... Але то є особлива тема, поки зарано нам з тобою про це говорити. Натепер тобі досить знати, що ранкове та вечірнє омивання — це своєрідна Сповідь... Головне — на собі відчути ту різницю, яка, безперечно, існує між тілом чистим та тілом забрудненим!.. Це тобі моє чергове завдання, синку.

— А чи обов’язково ці процедури робити щодня?

— Ні, в світі нічого не може бути обов’язковим. Завжди присутній вибір... Але певне зусилля над собою на початку навчання завжди необхідне. Адже коли будують дім, починають з фундаменту, чи не так? І цей фундамент не ведеться до даху, а завершується там, де закінчує виконувати свою основну функцію. Він лише фундамент, основа того, що буде поверх нього за прошарком гідроізоляції.

— То згодом можна і не виконувати цих настанов?

 — Ти сам знаєш, що верзеш нісенітниці, хлопче... Знаєш і те, що вмиватись і бути чистим треба завжди! А от час та спосіб омивання залежатимуть від ситуацій та живої необхідності.

— А чому зараз я повинен робити тільки так, як ви мені радите?

— Ти в волі робити як знаєш. Я не зобов’язую тебе, а лише даю добру дідову пораду, відповідаючи на твої ж запитання. Але слухати мене доцільно з двох причин. Те, що я тобі порадив, — міцний фундамент у будівництві особистого здорового організму, і якщо до цих порад прислухатись, то життя, в подяку за виявлену тобою дисциплінованість, згодом само підкаже, що і як робити в цьому напрямку. На перших порах завжди необхідна дисциплінованість, якщо бажаєш сягнути в світ Знань... Та й узагалі в будь-якій іншій справі...

— А яка друга причина?

— Ага! А це ще делікатніше питаннячко... Непросто це тобі втямити... Ти, гадаю, дивився багато фільмів про китайських дідків, які майстерно володіють бойовими мистецтвами. У них є традиція — передача Зброї нащадкам... Адже Слово, Знання — теж зброя життя, і їх теж передають від батька до сина, від діда до онука, від вчителя до учня... Таким чином син несе в собі батька, онук — діда, учень — свого вчителя... А разом з ними — Силу-міць довгого-предовгого ланцюга Духовного Наслідування...

— Я це розумію, Діду. Але якщо я все ж із самого початку трішки “підкоректую” ваші поради? Наприклад, буду омиватись п’ять разів на день або лише один раз?

— Щодо першої причини це не матиме значення, головне, щоб ти був свіжий і чистий тілом. Як ти це робитимеш — не має особливого значення, але порядок Дій на початку будь-якого життєвого шляху — річ необхідна і обов’язкова, як той фундамент, про який ми вже говорили. Без дисципліни далеко не підеш, синку!

— А щодо другої причини?

— Ти повинен твердо дотримуватись вказівок учителя...

— Яка різниця між цими двома принципами?

— Хто розвивається тільки від себе, по особисто розробленому шляху рухається, той має мало допомоги від зовнішнього світу. Той же, хто наслідує Традицію, користується Силою Віків... Він сильніший за індивідуаліста. Такий має колективну силу, може мати високу посаду в Суспільстві, повагу людей... А той, хто живе як кіт, сам по собі, матиме менше зовнішньої сили, але більше внутрішньої… Такий більш вільний у цьому Світі... Але така воля — як палиця з двома кінцями: або вбиває людину, або ж робить її необмежено могутньою... Обидва шляхи варті уваги, хоч перший, хоч другий... Але шлях Ладу, Гармоніїї, Рівноваги — йти по обох шляхах одночасно...

— Це як так можливо, Діду?

— Не спіши поперед батька в пекло!.. Ти осиль те, що обере твоє серце... Іди та думку гадай, серце своє слухай… Митись п’ять разів чи послухати і зробити так, як радить тобі Сивий Дід...

продовження книги  *  школа Діда Сергія