Серця Сила

Серця Зцілююча Сила

— Діду, як я вже зрозумів з ваших настанов, не може цілитель відмовити людям, коли вони звертаються за допомогою. Але ж я спостерігав сьогодні одну дивну річ... До вас приїздила молода жінка з дитинкою на руках. Ви ж, лишень кинувши погляд на дитя, щось їй розповіли. Ваша розмова була короткою, але жінка посміхнулась, подякувала та й пішла з вашого двору. Ви що, відмовили їй в допомозі?

— Бачу, юний досліднику, ти стаєш уважним. А твоє запитання стане сьогоднішньою темою нашого з тобою взаємокорисного спілкування. Тож знай, що в тій короткій розповіді я дав мамі малятка рекомендації щодо оздоровлення свого чада, яке ніяк не бажає спокійно, без збудження споглядати свої дитячі нічні подорожі.

— Малятко погано спить, і ви йому допомагаєте через маму дитинки? Але ж чи може людина без особливого професійного навику оздоровлювати інших?

— А чому ні? У тієї мами тепле та добре серце.

— Та хіба лише тепла серця досить, щоб когось оздоровити?

— Для того, щоб допомогти своїй дитинці — достатньо.

— І що ж ви їй порадили?

— Лишень правильно прати та просушувати одяг малюка.

— Тпр-р-ру, конячко... Дайте моєму черепку цю кашу переварити! Правильне прання та просушування одягу може оздоровлювати?.. Це що, магія?..

— Їдь, конячко, - варись, кашко, і жодної магії... Якщо вірно спрямовувати силу своєї материнської любові, то такої сили буде достатньо для оздоровлення дитини. Материнська любов могутніша за будь-яку магію!.. Мама, яка щиро любить своє дитинча, здатна допомогти йому значно краще будь-якого цілителя...

— Навіть краще, ніж могли б допомогти ви?

— Так, синку.

— А якщо захворіє, не дай бог, чоловік тієї жінки чи її мама? Зможе вона і їм допомогти?

— Якщо кохає чоловіка та любить маму — то здатна і їм допомогти.

— А якщо кохання нема?

— То й діла не буде... Не буде і здоров’я, коли нема щирого бажання допомогти.

— Як я второпав, маючи добре щире серце, можна і без особливих знань оздоровлювати людей?

— Добре Щире Серце, синку, це вже і є Велике Знання… Знання, яке проросло з глибин душі, з глибин людяності, і воно не потребує жодних пояснень...

— Але ж чому і в добрих мам дітки все ж хворіють?

— Заклопотаність... Наслідки “цивілізованості”, забуття того вічного і доброго, яке несуть з давніх часів наші Пращури... Та ще й додаються особисті лінощі: “новоспечені” мами не виконують розумних правил догляду за новонародженою своєю дитинкою...

— То що ж це такі за правила?

— Загалом — це усвідомлення усіх наших дій, а більш детально — в умінні виконувати дію заради самої дії... І тихесенько, спокійнесенько проводити в ході своїх дій тонесеньку срібну ниточку щирого та людяного задуму... У цьому випадку пральну машину бажано замінити власними руками… Та ще й прати з любов’ю до свого рідненького чада та щиро бажати, щоб дітки були здоровими та щасливими.

— Ой, діду, як все це хитро-мудро...

— Що ж, підемо не через Київ, а через Самбір... Ти коли доторкнешся язиком до батарейки, вона тебе “ущипне”?

— Якщо не “стара”, не “пуста”, то “ущипне”.

— Коли в морозяний день мокрою рукою візьмешся за холодну металічну трубу, вона тебе “притримає”?

— І таке буває.

— Таким чином і одяг, коли переться нашими руками, насичується нашою енергією і фіксує на собі не тільки силу наших рук, а ще й наші почуття, навіть наші думки... Отак-от...

Сила фізична “вивітрюється” досить швидко. Почуття мають свій згасаючий в часі слід, а от думка... Вона, думається діду, залишається назавжди... Такою є незалежна від нас природа Світу... Тепер тобі зрозуміло, про що я говорю з тобою, “детективе”?

— Та ніби починаю розуміти. Цікаво, діду, цікаво! Так усе елементарно, і водночас так заковиристо... Чорт ногу зломить у вашій Дідовій Науці...

— Що, запудрив дід мозок юному студенту? Та це ще не кінець теми, хлопче. Слухай і запам’ятовуй Дідову Науку, намагайся знаходити аналогічні моменти в своєму молодому житті. Адже коли пере машина, вона лише очищає тканину від бруду. А от прання руками ще й оживлює одяг... Та це ще не все. Ще треба вірно просушити прання… І найкращий в цьому помічник не гарячий калорифер, а свіже повітря, де є могутній подих Вітру, де з Неба пройдуться по одягу погляди Життєдайного Сонця та Мудрого Пастуха-Місяця. Вітерець привнесе свіжості, Сонце подарує оптимізм та посмішку, Місяць нагородить чуттєвою глибиною та романтизмом...

Та не спіши хапатися за праску! Адже нею ти лише закреслиш все корисне і життєдайне, перетвориш живе дихання в “безплідну пустелю”...

— Радите ніколи нічого не прасувати?

— Якщо на те нема особливої потреби, то краще обійтись без прасування. Особливо це стосується турботи про нижню білизну. А її, синку, просто вкрай необхідно прати тільки руками, висушувати на свіжому повітрі і в жодному випадку не прасувати!.. Забігаючи наперед, скажу: таким чином можна досить успішно лікувати гінекологічні та урологічні хвороби.

— Та хіба хтось в таке здатен повірити, що запалення сечового міхура вилікується лишень за допомогою вірного прання та сушки білизни?.. Навіть я в це не в змозі повірити. Адже люди так і роблять: перуть білизну руками, сушать на повітрі, а все ж хворіють!

— Знову заблукав серед трьох берізок, горе-лікарю! А як же добрий стан душі під час прання? А де думка про здоров’я?.. Ти говориш, що в більшості своїй люди слідкують за собою і при цьому хворіють. Але чи це так? Чи багато людей з радістю пратиме білизну руками, коли поряд стоїть пральна машина? Та ще й при цьому усвідомлюючи, що праця та потяг до чистоти буде лікувати хвороби тіла...

Знай же, що Дія, Почуття та Думка, поєднані в одне ціле, — це справжнє Мистецтво Життя!..

На жаль, ми запізно приходимо до такого розуміння. А хто й зрозумів це вчасно, то не завжди має силу ствердити в собі це Знання та втілювати його з користю як для самого себе, так і для інших...

— А я, діду, незважаючи на свою молодість, можу поєднати в собі ці три Основи?

— Звісно, можеш, адже кожне молоденьке деревце несе в собі зав’язь майбутнього плоду… Дії твої будуть нести силу, почуття — теж, але вони ще не можуть бути досить потужними. Для глибини почуттів необхідне постійне долання перешкод, постійна внутрішня війна за своє світобачення... Світогляд... Світ-оглядання, прийняття чи неприйняття його правил, пристосування особистості до соціуму... А ще й голівонька хоче все зрозуміти… Та чи в силах вона осягнути Світ?.. Не готовий ти ще, синку, до цієї розмови.

— Що, бороди не маю? Ви мене ображаєте!

— От ти й вперся в одну із цих трьох берізок! Ти образився, а за що?.. Хіба ж образиться на тебе дерево за те, що з нього влітку не зірвали зелене яблуко? Наскільки я знаю, не образиться, адже на все свій час...

А завітаєш в сад по осені — будь ласка, зривай стиглі яблука та насолоджуйся їх смаком. І тобі смачно, і деревцю приємно!

— Як в ситуації з медом, що прибув з Лохвиці?

— Ну, якщо ти вже так добре це зрозумів, то скажи, кому ще було добре від нашої насолоди за мискою з медом? Лишень тій жінці, що надіслала той мед із вдячністю за мою їй допомогу?

— Мабуть, ще й бджолам.

— А ще кому?

— Квітам луговим, акаціям…

— То тепер ти вже на мене не ображаєшся?

— Ні, діду, не ображаюсь.

— Пам’ятай: всьому свій час...

продовження книги * школа Діда Сергія