повернутись на головну сторінку

Не шукай далеко те, що лежить просто під Ногами 

— Сьогодні будемо пити чай із заморськими вітамінами, — мовив хлопець, сідаючи до дідового столу під горіхом та викладаючи в тарілку два лимона.

— Дякую, синку. Для тих, хто здоровий, це добра розминка для організму.

— Та ще й корисна, додайте.

— Ти гадаєш?

— Цитрусові несуть в собі багато корисного.

— Так то воно так, але... Це не наша землиця їх породила. Тому вони будуть для міцного тіла добрим загартуванням, а для слабкого — можуть стати суворим випробовуванням.

— Вперше про таке чую! Та чи ви не жартуєте, Діду?

— Ні, не жартую, хоча трішки перебільшую. І якби ти не прийшов до мене за Знанням, я не став би тобі про це говорити. Тільки подякував би, та й годі. Але ж ти хочеш пізнати Науку Зцілення… Тому будь готовий до речей, з якими не завжди зможеш погодитися.

— Отож-бо й воно! Після розмов з вами я починаю плутатись... Ніби як лишаюсь без опори... Нічого не знаю і не тямлю, що взагалі можна зрозуміти... Затьмарюються мої мізки!

— А це дуже добре. Згодом ти все це втямиш, та й пізнаєш, наскільки важливе здивування в процесі пізнання цього непізнанного Світу... Та краще послухай, що я тобі скажу про твої лимони. Знахар, синку, для оздоровлення людей використовує ті Сили, які дає йому його рідна Землиця. Ті поживні речовини, які живуть поряд з нами, в нашій місцевості, споріднені з нашими тілами!.. А те, що це для тебе новина, мене не дивує; сьогодні про такі речі ніхто не замислюється, всі кудись спішать...

Якось я мав розмову з жінкою-лікарем, яка закінчила медичний інститут в Петербурзі ще на початку минулого століття. Але вона пам’ятає до сих пір, як один старенький професор, даючи знання по імунології, особливо акцентував увагу на тім, що найкращий спосіб тримати тіло в силі та міцності — це харчуватись тими продуктами, які вирощуються поряд з людиною, в її рідному регіоні... Це розумно, адже є спорідненість!..

— Вся справа у звиканні до певної їжі?

— Може, звикання, а може, іще щось... Та скажу тобі, що життя таке собі хитреньке: туди, де воно кидає запитання, крадькома підсовує й відповідь… Де ми поранили ногу, там шукай листочок подорожника чи травинку, яка здатна зупинити кровотечу та вбити мікробів. А для цього треба бути кмітливим та уважним!

— Можна подумати, що все, що привезене здалеку, буде шкодити здоров’ю?

— Не плутай! Ти вже встиг забути про сказане на початку розмови! Те, що “чуже” — не шкодить тому, хто в силі! Адже дає щось новеньке, непізнане, як розширення кордонів тіла та свідомості. Це щось подібне до читання книг, також до подорожі в інші краї. І небезпечно, і корисно водночас. Адже й читання не вадить, коли в міру. Та коли будеш перевантажувати зір — чекай на хворобу, хлопче. Те ж саме й із харчуванням: для слабкого тіла краща та їжа, яка йому рідна, звична для шлунку та печінки, яка легко буде прийнята в кров… А ще краща та, яку сам зростив на городі та сам приготував до вжитку.

— Це так важливо?

— Ти коли-небудь замислювався, чому Знахарі самі готують ліки для своїх “прихожан”?

— Мабуть, вони добре знають, коли і як це треба робити.

— Рослинки дають їм дозвіл на те, щоб бути ними відірваними від Матінки-Землиці… Дають їм дозвіл на користування своєю Силою!.. А отримати такий дозвіл — дуже й дуже важко, хлопче… Та про це ми ще поговоримо, не доріс ще до цього. Натепер тобі треба затямить, що Знахарі живуть на одному місці для того, щоб споріднитися з цим місцем, заслужити його Довіру, вірно служити Силі тих місць... Ті місця дають їм Силу, розкривають свої таємниці та допомагають зцілювати тих, хто звертається до них за радою та допомогою. І дякують...

— А якщо хтось образить Силу такого особливого місця?

— Сила того покарає... Але не спіши поперед батька в пекло. Про це — потім.

— То що, я занадто допитливий? Це погано?

— Не насуплюйся, хлопче, на діда. Допитливість твоя — не лихо; цікавитись світом не завадить нікому, але досвід прожитого життя згодом покаже, що все, що нам треба для щасливого життя — лежить прямісінько перед нашим носом! Отут є над чим живота надривати! Адже ти шукав далеко те, що завжди лежало у твоїй кишені... Отоді регочи з себе та зі свого бажання шукати те, що мав, маєш і завжди матимеш... Надто мудро? Отож бо! От тобі й Благодать! От тобі й та “нірвана”, яку ви всі шукаєте у філософських книжечках та древніх трактатах, з чужих рук та з далеких країв...

І найкумедніше в усьому цьому те, що чим сильніше бажають знайти Істину, тим далі від неї відходять...

Лао-Цзи говорив: “Шукаєте — не знайдете. Не шукайте — й знаходьте”...

— Ви цитуєте китайську мудрість?

— А ти думаєш, дід ніколи нічого не читав, окрім Букваря та “Му-Му”?

— Я думав, що знахарі — це самоучки.

— Невігласи та шахраї? — Можливо, в більшості так і є... Середній цілитель — це зазвичай той, хто проводить “ритуал”.

— Ритуальна магія?

— Щось схоже на те. Середній цілитель — одинока намистинка в ланцюзі Сили. Чим точніше він проводить ритуальні дійства, тим більше сили в його діях. Ті ж, хто діє від себе — новатори. Вони здатні змінювати традиції, створювати нові ритуали, пристосувати їх до нових умов, розвинути та надихнути в них свіжості, дати їм ріст в майбутнє... Це вже окремий ланцюжок Сил…

— А як же сила? Сила в них буде меншою?

— Вона не менша, а “делікатніша”; куля в польоті не рухає газети, вона її прошиває, навіть не ворухнувши. Отак і новатори Сил діють не тільки серцем, а ще й розумом...

— Як же пізнати, де дія серця, а де — розуму?

— Коли діє серце, ми відчуваємо тепло, легкість. Коли діє розум — це прохолоджує, але дає відчуття величності та внутрішнього воскресіння… Для кращого розуміння порівняй два стани: лежиш та грієшся під променями літнього сонечка,  а пізніше стоїш під натиском холодного потоку водопаду. Холод — це сила Розуму, яка трансформує, перероджує... Тепло, навпаки, робить нас млявими, лінивими. А холод — збуджує до руху, до роботи… Це, синку, нова Ера, Ера Водолія, про яку так гучно на весь світ заявив Чорнобиль.

— Але ж це так страшно, Діду! Це ж трагедія!

— А зернятко, яке гниє в землі для того, щоб прорости в корінь та пагін, не є трагедією?.. Ні, це не страшно — це справедливо… І ми ще багато будемо про це говорити, хлопче. Розум — це закон, система, знаки та символи: математика, фізика, радіоелектроніка, біофізика, астрофізика, ядерна фізика...

Планета Уран… Водолієм в Астрології керує Уран, чи, вірніше, Ураном керує Сузір’я Водолія... Ядерний синтез — теж Уран. І цей синтез став керуватись розумом людини. А от дурість людська призвела до конфлікту, який вибухнув Чорнобилем...

— Ви стаєте на захист ядерної енергетики?

— Я їй не захисник, вона й сама себе добре захищає, як бачиш. Сила є, і Чорнобиль є... Від них не втечеш. Це для всіх нас наука. Важка, болюча, але наука… Не треба жартувати з Розумом!..

— Почали лимоном, а закінчили саркофагом.

— Це ти поетично запримітив, хлопче.

— Та коли ж ви вже якийсь рецептик мені підкинете корисний, Діду? А то Сили, Сили...

— Коли Бог дасть, коли Світ мовить, коли рак свисне, коли лід трісне...

продовження книги  *  школа Діда Сергія